Художні засоби слова
Володимир Винниченко. «Федько - халамидник».
Синтаксис (від гр. syntaxis- побудова, порядок)- частина мовознавства, що вивчає форми речень і словосполучень.
СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ
Словосполучення- це смислове і граматичне поєднання двох повнозначних слів (червоний ліхтарик, стояти вгорі, дивитися на екран).
Словосполучення можуть входити в склад речення, можуть вичленовуватися з нього для спеціального аналізу і поза реченням у мові не існують.
Словосполучення поділяються на:
словосполучення
ЛЕКСИЧНІ І СИНТАКСИЧНІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ
Словосполучення поділяються на лексичні і синтаксичні:
приклади
пекти раків (червоніти)
Чорне море
працюючий телевізор
написати листа
Лексичні словосполучення існують у мові в готовому вигляді і завжди називають одне і те ж поняття (бабине літо, за тридев'ять земель).
Лексичні словосполучення називають ще синтаксично нерозкладними словосполученнями.
У реченні лексичні словосполучення виконують роль одного члена речення.
Синтаксичні (вільні) словосполучення виникають у процесі мовлення при збереженні лексичного значення слів, від яких вони утворюються (мамина казка, говорити пошепки).
Синтаксис розглядає лише синтаксично вільні словосполучення.
ІМЕННІ, ДІЄСЛІВНІ І ПРИСЛІВНИКОВІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ
До складу словосполучення завжди входять головне і залежне слово.
Головним є слово, від якого ставиться питання.
Залежним- слово, яке відповідає на це питання.
Напр., поле (яке?) зелене; виїхати (куди?) на дорогу.
Залежно від того, якою частиною мови є головне слово, словосполучення поділяються на іменні, прикметникові, числівникові, займенникові, дієслівні і прислівникові:
варва, робота
